27 квіт.2018
Чорнобиль — наш біль
Біль душі. Чорний біль... Здавалося б, уже чимало настраждалася наша земля, скільки пережили наші діди-прадіди. І коли ми говорими про славу України — це не порожні балачки. Бо таки є та слава в минувщині нашій. І Бог нас не обділив. Але час від часу півсвідомо запитуємо себе: за що, Господи, ти послав нам цю кару? За що? Можливо, і зрозуміємо це, якщо поставимо подібне запитання кожен перед собою, можливо, й визнаємо, що далеко не завжди були чесними перед власною совістю. Може, гірка полинова чаша Чорнобиля є останньою спробою вищої духовної сили допомогти всім і кожному схаменутися, переоцінити цінності.
Я заздрю всім, до кого лине звук, -
Лічильник Гейгера пищить так потойбічно.
На кожній арфі чистить дзьоба крук
І «ніколи більше» кує мені стоїчно.
Про трагедію, яка сталася в Україні 32 роки тому, йшлося на виховному заході, який провели класні керівники Чудінова С. М. та Бадян Л. Р. Учні 6-10 класів долучилися до сторінок документального нарису «Історія подвигу» про пожежних Дніпропетровщини, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в період з 1986 по 1991 рік