Germany | Finland | Saint Petersburg | Drive

Поради батькам «Як вберегти дитину від небезпечних груп в соціальних мережах»

Підлітковий суїцид – серйозна проблема, від якої щороку гинуть десятки дітей.
За останній місяць у Києві та Київській області було сім випадків падіння з висоти підлітків, віком від 10 до 18 років.
Останній трапився 17 лютого у Дарницькому районі – 15-річна дівчина випала з балкона на 16-му поверсі.
Всього за цей період загинули шість дітей, одну дівчинку з численними травмами госпіталізували.
Крім того, 16 лютого у Боярці під Києвом у ліцеї "Гармонія" дві семикласниці отруїлися пігулками. Одна з них померла. За декілька днів з подібним отруєнням до лікарень потрапили дві восьмикласниці з Умані та 15-річний хлопець із Києва.
На думку уповноваженого з прав дітей Миколи Кулеби, причиною подібних інцидентів можуть бути різноманітні групи у соцмережах, які спонукають підлітків до небезпечних для життя і здоров’я дій.
Поліція почала перевірку соцмереж. Від деяких посадовців, вчителів і батьків почали лунати заклики заборонити в Україні соцмережу ТікТок, де нібито й поширюється такий контент.
Тим часом LIGA. Life знайшла так звані "групи смерті" для підлітків у Telegram. Крім закликів завдавати собі болю різними способами, публікують фото нібито померлих підписників із запитанням, чи хочуть це повторити інші.
 
Чому підлітки втрачають інтерес до життя?
Основна причина, чому у підлітків зникає інтерес до життя, – втрата друзів і відсутність можливості знайти свою компанію, свою "зграю", людей, які би їх розуміли. Бо емоційна сфера підлітків розвивається у контакті з однолітками". Вікова задача підлітків – відокремитися від батьків, відійти у бік і знайти себе. Якщо ж це не вдається, підлітки починають ставити питання: де мої люди та сенс життя? Така підліткова самотність є у багатьох дітей. Сучасні діти не дуже емоційно стабільні, оскільки у них великий потік інформації, багато прикладів успішних блогерів, тому починають себе накручувати, шукати причини у собі. При цьому не дають собі можливості знаходити інші варіанти розв’язання цього питання.
Підлітки схильні міркувати про втрату сенсу життя. Коментарі про самотність є практично під кожним підлітковим відео. Водночас необов'язково, що дитина дійсно так почувається або прагне втратити життя. Це такі питання: що, для чого і чому. Дорослі теж часом їх ставлять. Інтернет спонукає думати на цю тему і висловлювати свої думки. Але не можна казати, що у всьому винний інтернет. Це, імовірніше, можливість для підлітків поспілкуватися, інкогніто десь повідомити про себе і сказати, що я втрачаю сенс життя. У дітей нестабільна психіка, є багато матеріалів, які дають їм негативну інформацію поміркувати: якщо думаєш про смерть – вихід є. Це суїцидальні групи, які "ловлять" емоційно нестабільних підлітків і починають їх затягувати.
 
Як батькам зрозуміти, що з дитиною щось не те?
Насамперед треба дивитися на те, як дитина будує контакти зі світом:
  • якщо більше сидить у гаджетах, замкнута й не може образно описати свій стан;
  • не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день;
  • якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї;
  • слухає депресивну, параноїдальну музику;
  • має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах.
У такому разі треба звертатися до фахівців. Додає, діти можуть самі натякати, говорити про те, що їм це не цікаво, що ненавидять:
  • Часто помилка батьків у тому, що вони починають заперечувати й казати: «Чому ж не цікава школа? Цікава! Там дуже цікаві люди!».
  • Важливо рахуватися з почуттями підлітка, побути поряд і сказати, що також мали у житті періоди, коли все остогидло і була якась сірість.
  • Треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що ви її приймаєте і про це можна говорити у родині ".
  • Батьки, які відкидають почуття підлітка, – люди, які проживають власну кризу чи кризу родини.
  • Часто буває, що під суїцидальні депресивні стани підпадають діти з родин, де дорослі проживають свої кризи. Де у родині емоційно все заблоковано, де немає контакту, а є роз’єднаність – життя дитини окремо, життя дорослого – окремо. Зустрілися, за оцінки полаялися, зауваження зробили й все – дитина залишається самою.
 
Що робити батькам, аби вберегти дитину?
Насамперед розмовляти з дітьми. Говорити все, що ви знаєте на певну тему. Перед цим можна вивчити культуру, в яку занурена дитина. Якщо це, наприклад, аніме, можна сказати, що є різні аніме: романтичні, трагічні, еротичні, а є суїцидальні. Запитати думку дитини.
Важливо поділитися і скинути ширму того, що з дорослими можна говорити тільки на окремі теми, які сподобаються батькам.
Підлітки дивляться різний відеоконтент, і ми можемо говорити про те, що є як розважальний, так і небезпечний, де хтось хоче маніпулювати тобою і твоєю поведінкою.
Можна сказати дитині: "У нас в дитинстві такого не було. І те, що зараз проходите ви, покоління вашого часу – справжнє випробування. Це головний челендж – вижити у цьому потоці інформації. Зрозуміло, що вам цікаво і хочеться багато чого спробувати. Ми також у чомусь йшли на ризик. Наприклад, ось таке робили…".
Діліться через свій досвід. Згадуйте себе підлітком і говоріть з ними через призму спільних розмірковувань, не заборон. Заборони у підлітків викликають ще більше подиву.
 
Як допомогти дитині, яка стала свідком трагедії?
Головне – дати можливість говорити. Якщо дитина замовчала – це не означає, що для неї це не проблема. Це залишилося у глибині, а можливості розкрити потенціал і дати психіці розвиватися у дитини немає.
Є три питання, з якими варто після будь-якої трагедії звертатися до дітей:
  • Що ти бачив/бачила? (Треба, щоб діти проговорили, що вони бачили, свідками чого стали).
  • Що ти про це думав/думала? Чи думав/думала сам(а) так спробувати? Може хтось на цю тему з тобою розмовляв?
  • Що ти відчував? (У будь-якої дитини виникають різні відчуття, коли вони дізнаються про трагедію, про смерть інших дітей. Це можу бути почуття не тільки страху, болю й горювання, а й злості, нерозуміння, апатії. Головне – дати дитині зрозуміти, що її почують і зрозуміють. У підлітків всередині вир почуттів, тільки дорослі можуть допомогти їм розкласти все по поличках і побачити ситуацію.)

Щодо небезпечних челенджів, треба питати у дітей, чи були у них подібні розмови з кимось. Чи думали самі про таке? Може, хтось пропонував чи пробував і все скінчилося не дуже трагічно?
Треба влаштовувати дітям "круглий стіл довіри". Це можна робити не лише вдома, а й у кожному класі. І якщо ця тема не буде у тіні, діти матимуть шанс знайти іншу думку, зрозуміти свої почуття і навіть власну мотивацію. Якщо це бажання просто зловити хайп, велику кількість лайків – треба поговорити, яким іншим способом це можна зробити. Адже сучасний світ – це про візуалізацію та популярність.
У розумних межах батьки мають контролювати доступ дитини до смартфона, особливо коли у неї невдалі дні у школі, нестабільний гормональний фон і є небезпека отримувати інформацію з небезпечних груп.

Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих

osbez

ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ

Головне управління з питань надзвичайних ситуацій вкрай стурбоване станом, що склався з травмуванням і загибеллю дітей внаслідок нещасних випадків за 11 місяців 2020 року.
Варто знати, що з початку року на пожежах загинуло 5 дітей та 12 травмовано. Також, рятувальникам вдалося врятувати 25 дітей. Що стосується ситуації на водних об’єктах, то загинуло 13 дітей та 2 врятовано. Ще є випадки травмування підростаючого покоління під час виявлення вибухово-небезпечних предметів.
Тож, кількість смертельних випадків та травмування серед дітей змушує звернутися до кожного громадянина Дніпропетровщини, особливо до батьків.
Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.
Рятувальники Дніпропетровщини вживають багато заходів для навчання підростаючого покоління самим необхідним правилам безпеки життєдіяльності, але через пандемію Covid-19 зменшено кількість відвідуваннь дошкільних, шкільних та інших навчальних закладів та призупинено проведення акцій Всеукраїнського та обласного масштабів. Але, надзвичайники не в змозі охопити стовідсотково всю молодь та підростаюче покоління Дніпропетровщини, тож звертаємося до батьків з проханням!
Шановні батьки, пам’ятайте! Легковажне поводження малечі з вогнем, газом, на воді, незнання елементарних правил безпечної поведінки – є першопричини сумних та трагічних наслідків.
Найперше, що радять Вам зробити надзвичайники, так це як можна частіше проводити зі своїми дітьми розмови щодо безпечного поводження в побуті, школі, на вулиці та закладах з масовим перебуванням людей. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини  вимірюватимуться ціною життя.
В жодному разі - не залишайте дітей без нагляду!
Дбайте про безпеку своїх нащадків, власним прикладом, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.
Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих.
Будь ласка! Навчіть дітей, що у разі надзвичайної ситуації слід телефонувати за номером Служби порятунку - 101!

Як говорити зі своїми дітьми про новий коронавірус?

baby-full
1. Ставте відкриті запитання та слухайте.
Спочатку запропонуйте дитині обговорити проблему. Дізнайтеся, що саме діти вже знають, і дозвольте їм визначати напрямок розмови. Якщо діти ще маленькі й не чули про спалах, можливо, вам не потрібно підіймати це питання: просто нагадайте їм про хороші гігієнічні практики, не створюючи нових побоювань.
Переконайтеся, що ви в безпечному просторі. Нехай дитина скаже все, про що думає, не обмежуйте її у цьому. Допомогти почати розмову можуть малювання, розповіді й інші види діяльності.
Найголовніше — не применшуйте і не уникайте побоювань дітлахів. Визнавайте почуття дітей та запевняйте їх, що боятися — це природно. Покажіть, що ви слухаєте їх, приділяючи всю свою увагу. Давайте зрозуміти, що діти можуть поговорити з вами та своїми вчителями, коли захочуть.
2. Будьте чесні: поясніть правду словами, зрозумілими для дітей.
Діти мають право на правдиву інформацію про те, що відбувається у світі. Але дорослі несуть відповідальність за те, щоб захистити їх від стресу. Використовуйте мову, відповідну віку, спостерігайте за реакцією і будьте чутливі до рівня тривоги дітей.
Якщо ви не можете відповісти на їхні запитання, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Використовуйте це як можливість разом ознайомитися з інформацією. Її чудовими джерелами є вебсайти міжнародних організацій, наприклад, ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров'я. Поясніть, що деяка інформація в інтернеті не є точною і краще довіряти експертам.
Для перегляду:
3. Покажіть їм, як захистити себе та своїх друзів.
Один із найкращих способів уберегти дітей від коронавірусу та інших захворювань — просто заохочувати їх регулярно мити руки. Це не повинно перетворитися на страшні розмови. Покажіть їм це відео, щоб зробити навчання цікавим. Ви також можете показати дітям, як прикривати обличчя під час кашлю чи чхання згином ліктя, пояснити, що краще не перебувати надто близько до людей, у яких є ці симптоми, і попросити їх говорити вам, якщо вони починають відчувати, що у них лихоманка, кашель або ускладнене дихання.
4. Запевніть дітей, що все буде добре.
Коли ми бачимо безліч сюжетів, які непокоять усіх, на телебаченні чи в інтернеті, здається, що криза просто оточила. Діти можуть не розрізняти зображення на екрані та реальність навколо себе. Вони можуть вірити, що їм загрожує небезпека. Ви допоможете дітям впоратися зі стресом, граючи чи відпочиваючи з ними, коли у вас є змога. Дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу, наскільки це можливо, особливо перед сном, або допомагайте створювати новий розклад у нових умовах.
Якщо у вашому районі спалах захворювання, нагадайте своїм дітям, що вони, ймовірно, не підхоплять інфекцію, що більшість людей, які мають коронавірус, не хворіють тяжко, і що багато дорослих наполегливо працюють над тим, щоб зберегти вашу родину.
Якщо ваша дитина почувається погано, поясніть, що їй доведеться залишитися вдома або в лікарні, оскільки це безпечніше для неї та її друзів. Скажіть їй, що ви знаєте, що часом це важко (можливо, страшно чи нудно), але дотримання правил допоможе зберегти всіх у безпеці.
5. Перевірте, чи не відчувають вони стигму.
Спалах коронавірусу приніс численні повідомлення про расову дискримінацію у всьому світі, тому важливо переконатися, що ваші діти ані зазнають булінгу, ані сприяють йому.
Поясніть дітям, що коронавірус не має нічого спільного з тим, який хтось має вигляд, звідки походить чи якою мовою говорить. Якщо дітей обзивають або знущаються над ними в школі, вони повинні відчувати і мати змогу безпечно розповісти про це дорослим, яким вони довіряють.
Нагадайте своїм дітям, що кожен і кожна має право бути в безпеці в школі. Знущання — це завжди неправильно, і всі ми повинні робити все, щоб добре ставитися та підтримувати одне одного.
6. Шукайте помічників.
Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному добрими вчинками.
Поділіться зокрема історіями медичних працівників, вчених і молодих людей, які працюють над тим, щоб зупинити спалах. Якщо діти знають, що співчутливі люди докладають зусиль для їхнього захисту, це заспокоює.
7. Дбайте про себе.
Ви краще допоможете дітям, якщо піклуватиметеся про себе. Діти бачать, як ви реагуєте на новини. Тому для них важливо розуміти, що ви спокійні й не панікуєте.
Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе і зверніться до інших родин, друзів та людей у вашій громаді, яким ви довіряєте. Приділіть трохи часу заняттям, які допоможуть вам розслабитися та відновити сили.
8. Обережно закінчуйте розмови.
Дітям важливо знати, що вони не залишаться на самоті з бідою. Коли ви завершуєте розмову про дражливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає.
Нагадайте дітям, що вони можуть у будь-який час поговорити з вами на будь-які інші теми, зокрема на складні. Нагадуйте, що ви піклуєтеся про них, слухаєте їх і що вони можуть звернутися до вас завжди, коли занепокоєні.