Germany | Finland | Saint Petersburg | Drive

ЯК ЗБЕРЕГТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ

Пандемія коронаврусу та карантин змінили нашу повсякденність, звичний спосіб життя. Багато сімей опинилися в ізоляції вдома і це не просте психологічне випробування, особливо для тих сімей, в яких взаємодія батьків і дітей була ускладнена далекими відстанями, зайнятістю дорослих, відсутністю щоденного довірливого спілкування.
 
avapsuhrivnovaga
Емоційний стан: як стабілізувати? У цей непростий період для всіх помилково вважати, що діти нічого не помічають. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність, панічні настрої, страх, безвідповідальність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, відповідальність, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.
В цей час, як і кожної миті свого життя, людина переживає і проживає багато різних емоцій. У світі науковцями визначено не менше 240 різних емоційно-почуттєвих станів: серед них тривога, страх, роздратування, гнів, сум, радість, захоплення, впевненість, віра, гармонія. В психології не прийнято ділити емоції на негативні та позитивні. Вони всі виконують важливі функції в нашій психіці, будучи певним компасом внутрішнього стану і симптомом серйозних емоційних травм, ігнорувати які не можна. Емоційна біль, про яку найчастіше і говорять негативні емоції, сигналізує нам про місце, яке вимагає лікування або про неправильні вчинки. І, якщо дитина переживає, або демонструє негативні емоційно-почуттєві стани – це сигнал «SOS» батькам, що потрібна допомога. Потрібно спокійно поговорити і спробувати зрозуміти яку саме емоцію переживає дитина, і що спричинило появу саме такого емоційного стану. Навчіть дитину висловлювати власні почуття. Для цього, перш за все, навчіться проговорювати та виявляти свої почуття до неї: «я щаслива(ий), бо…», «мені сумно, бо…».
 
Батькам варто пам’ятати, що саме від них, дорослих членів сім’ї залежить психічний стан дітей в період карантину. Емоційний стан дитини – це наслідок, результат «роботи» батьків, саме «роботи», адже «мама», «тато», «бабуся», «дідусь» - це найважливіші професії, яким, нажаль, не вчать в університетах, які необхідно здобувати самому. Отже, емоційний стан дитини буде залежати від того про що будуть говорити з ними батьки, якими словами будуть звертатися до них, чи будуть слухати і чути їх відповіді, якими справами наповнять кожен день. Тут треба пам’ятати, що значної шкоди психіці дитини наносять сварки, бійки між батьками, залежність одного або обох батьків, смерть близької людини, насильство в сім’ї. Тому, батькам важливо налагодити взаємостосунки між собою, адже дитина буде спокійною, коли буде бачити мир, повагу взаєморозуміння, толерантність у спілкуванні найрідніших людей.
Dituepid2

Щоб уникнути стресу варто пояснити дітям, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки, одягати маски тощо. Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Зробіть кілька разів акцент на тому, що «ми у безпеці, що ми невразливі», що «карантин – це не покарання і не канікули». Це час, коли ми бережемося і бережемо інших.

Профілактика побутового травматизму

unnamed
Основними причинами дитячого травматизму є:
  • Відсутність контролю за дітьми з боку дорослих під час пересування населеним пунктом чи приміщенням.
  • Неналежне облаштування житлових та нежитлових приміщень (слабке освітлення, відсутність віконних решіток в висотних будівлях, відсутність поручнів на сходах, вільний вихід на балкони і відкритий доступ на дах тощо).
  • Недоліки ігрових та спортивних майданчиків.
  • Невиконання правил дорожнього руху та поведінки на вулиці, навмисне нехтування цими правилами.
Речами підвищеної небезпеки, окрім проїжджої частини, для дітей є:
  • Сходи, драбини, дерева, вікна, балкони, дахи, спортивне знаряддя (скейти, ковзани, ролики та ін.), елементи дитячого та ігрового майданчику (гойдалки, гірки тощо).
  • Захаращені подвір’я.
Як запобігти цьому виду дитячого травматизму? Дотримуйтесь простих правил:
  • Виховуйте в дитині обачливість і обережність;
  • Регулярно розповідайте про небезпеку від пустощів на балконах, драбинах сходах. Привчіть дитину під час підйому та спуску міцно триматися за поручні;
  • Не дозволяйте дитині залазити на високі дерева та споруди;
  • Інформуйте дитину, про небезпеку каналізаційних люків, підвалів та канав;
  • Під час прогулянки перевіряйте гойдалки та спортивні снаряди на дитячому майданчику перед катанням чи тренуванням, не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках;
  • Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи;
  • Ніколи не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.
Разом з тим батькам не слід забороняти дітям гратися в рухливі ігри, обмежувати їх в спілкуванні та дослідженні навколишнього середовища: все потрібно робити помірковано, дотримуючись правил безпеки.

Якщо Ваша дитина постраждала від булінгу, потрібно зробити наступне

c63454fbac1c01cf23bf18f0ac15de4cЗвернутися до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію –  до завуча або директора школи.
Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво закладу освіти несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.
Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово і безкоштовно в межах України).
Якщо дитині необхідна психологічна допомога зверніться на Національну дитячу “гарячу лінію” для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116 111.
Звертаємо увагу, що доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.
Пам’ятайте, якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг),  батьки можуть бути притягнуті до адміністративної,  кримінальної або цивільної відповідальності.
Відповідальність за деякі прояви булінгу наступає до досягнення дитиною 18 років.

Рекомендації батькам, як не допустити, щоб їхня дитина стала жертвою психологічного цькування у школі

  1. Без названияПам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.
  2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.
  3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.
  4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.
  5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.
  6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.