Germany | Finland | Saint Petersburg | Drive

Завдання дорослих – допомогти дітям адаптуватися до нової реальності

123

Під час війни кожна людина перебуває у стані стресу. Деякі люди можуть ефективно з ним впоратися, а деякі – ні. Пропоную Вам дізнатися про ознаки стресу в учнів різного шкільного віку та деякі поради, які кожні батьки зможуть втілити в життя задля покращення емоційного стану своїх дітей.

Для молодших школярів, характерна нездатність висловлювати свої емоції. Тому дуже часто стрес може проявлятися у змінах повсякденної поведінки, звичок або навіть розумових здібностей.

Ознаки стресу у молодших школярів:
  • Порушення сну та втрата апетиту;
  • Загальна тривожність, агресивна поведінка;
  • Неможливість описати словами те, що їх турбує;
  • Регресивна поведінка, тобто втрата набутих раніше навичок (будування складних речень, розв’язування математичних задач, тощо).
Як можна допомогти учням молодшого шкільного віку:
  • Створити максимально безпечний простір, тобто забезпечити дитину відчуттям власної безпеки. Задля цього можна цікавитися у дитини, чого саме їй не вистачає для відчуття безпеки.
  • Збільшити кількість елементів творчості під час навчання та дозвілля, тобто дозвольте дитині більше гратися, малювати, робити щось своїми руками, тощо. Але не варто використовувати в іграх метафори та іграшки тих предметів, які можуть нагадувати про війну (воєнна техніка, літаки, гармати, тощо).
  • Допомогти дитині формулювати та висловлювати свої почуття: поставте уточнюючі та наводячи питання, давайте більше часу дитині на формулювання своєї думки. Дитина не має відчувати себе наодинці зі своїми емоціями.
  • Створити розпорядок дня. Чіткий графік надасть відчуття стабільності й передбачуваності, а значить, і безпеки.
Для учнів середнього шкільного віку характерна сформованість особистої картини життя, але під час війни вона починає руйнуватися. Головне завдання дорослих – допомогти дітям адаптуватися до нової реальності та знайти своє місце у ній.

Ознаки стресу в учнів середнього шкільного віку:
  • Труднощі з концентрацією уваги та навчанням;
  • Головний біль без очевидної причини та будь-які інші фізичні та фізіологічні прояви;
  • Почуття стурбованості власною безпекою і безпекою близьких;
  • Загальна тривожність: підвищення пітливості, високий пульс, задишка, нудота й дискомфорт у шлунку, тощо;
  • Внутрішнє відсторонення від батьків та друзів;
  • Прояви агресії до інших людей;
  • Почуття неповноцінності та сорому в зв’язку зі своєю реакцією на події;
  • Саморуйнівна поведінка.
Як можна допомогти учням середнього шкільного віку:
  • Поговорити з дитиною про ситуацію. Будьте щирими, не уникайте складних питань.
  • Навчіть дитину знаходити перевірену інформацію, оскільки доступ до інтернету є майже в усіх, а навички інформаційної гігієни у дітей відсутні.
  • Заохочуйте дитину висловлювати свої емоції. Дозволяйте їй проявляти весь спектр емоцій, не поділяючи їх на позитивні та негативні. Поясніть, що ці почуття притаманні всім людям і загалом нормальні.
Окрему увагу слід звернути на прояви агресії, оскільки це дуже поширена реакція на стрес у дітей середнього шкільного віку та підлітків. За спрямованістю агресія поділяється на агресію до себе ( заперечення небезпеки, суїцидальна поведінка, самозвинувачення у тому, що трапилося) або інших (пошук винних серед оточення, бажання та пошук помсти).

Що можна зробити, якщо ваша дитина проявляє будь-яку агресію:
  • Поговорити з підлітком про те, що відбувається. Дозвольте йому висловити свої почуття та емоції повністю, навіть якщо його слова будуть занадто різкими.
  • Задавати відкритті питання (ті, на які не можна відповісти «так» або «ні»), що мотивують розгорнуто описати те, що турбує.
  • Якщо дитина звинувачує себе, то варто скорегувати уявлення про себе: пояснити, що він не винен у тому, що трапилося.
  • Якщо агресія направлена на інших, то слід пояснити, наскільки небезпечний цей спосіб реакції на ситуацію. Допоможіть учню пере направити емоції на корисні дії.
Якщо вище перелічені поради не дають ефекту, Ви завжди можете звернутися до шкільного психолога.

ЯК ЗБЕРЕГТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ

Пандемія коронаврусу та карантин змінили нашу повсякденність, звичний спосіб життя. Багато сімей опинилися в ізоляції вдома і це не просте психологічне випробування, особливо для тих сімей, в яких взаємодія батьків і дітей була ускладнена далекими відстанями, зайнятістю дорослих, відсутністю щоденного довірливого спілкування.
 
avapsuhrivnovaga
Емоційний стан: як стабілізувати? У цей непростий період для всіх помилково вважати, що діти нічого не помічають. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність, панічні настрої, страх, безвідповідальність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, відповідальність, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.
В цей час, як і кожної миті свого життя, людина переживає і проживає багато різних емоцій. У світі науковцями визначено не менше 240 різних емоційно-почуттєвих станів: серед них тривога, страх, роздратування, гнів, сум, радість, захоплення, впевненість, віра, гармонія. В психології не прийнято ділити емоції на негативні та позитивні. Вони всі виконують важливі функції в нашій психіці, будучи певним компасом внутрішнього стану і симптомом серйозних емоційних травм, ігнорувати які не можна. Емоційна біль, про яку найчастіше і говорять негативні емоції, сигналізує нам про місце, яке вимагає лікування або про неправильні вчинки. І, якщо дитина переживає, або демонструє негативні емоційно-почуттєві стани – це сигнал «SOS» батькам, що потрібна допомога. Потрібно спокійно поговорити і спробувати зрозуміти яку саме емоцію переживає дитина, і що спричинило появу саме такого емоційного стану. Навчіть дитину висловлювати власні почуття. Для цього, перш за все, навчіться проговорювати та виявляти свої почуття до неї: «я щаслива(ий), бо…», «мені сумно, бо…».
 
Батькам варто пам’ятати, що саме від них, дорослих членів сім’ї залежить психічний стан дітей в період карантину. Емоційний стан дитини – це наслідок, результат «роботи» батьків, саме «роботи», адже «мама», «тато», «бабуся», «дідусь» - це найважливіші професії, яким, нажаль, не вчать в університетах, які необхідно здобувати самому. Отже, емоційний стан дитини буде залежати від того про що будуть говорити з ними батьки, якими словами будуть звертатися до них, чи будуть слухати і чути їх відповіді, якими справами наповнять кожен день. Тут треба пам’ятати, що значної шкоди психіці дитини наносять сварки, бійки між батьками, залежність одного або обох батьків, смерть близької людини, насильство в сім’ї. Тому, батькам важливо налагодити взаємостосунки між собою, адже дитина буде спокійною, коли буде бачити мир, повагу взаєморозуміння, толерантність у спілкуванні найрідніших людей.
Dituepid2

Щоб уникнути стресу варто пояснити дітям, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки, одягати маски тощо. Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Зробіть кілька разів акцент на тому, що «ми у безпеці, що ми невразливі», що «карантин – це не покарання і не канікули». Це час, коли ми бережемося і бережемо інших.

Профілактика побутового травматизму

unnamed
Основними причинами дитячого травматизму є:
  • Відсутність контролю за дітьми з боку дорослих під час пересування населеним пунктом чи приміщенням.
  • Неналежне облаштування житлових та нежитлових приміщень (слабке освітлення, відсутність віконних решіток в висотних будівлях, відсутність поручнів на сходах, вільний вихід на балкони і відкритий доступ на дах тощо).
  • Недоліки ігрових та спортивних майданчиків.
  • Невиконання правил дорожнього руху та поведінки на вулиці, навмисне нехтування цими правилами.
Речами підвищеної небезпеки, окрім проїжджої частини, для дітей є:
  • Сходи, драбини, дерева, вікна, балкони, дахи, спортивне знаряддя (скейти, ковзани, ролики та ін.), елементи дитячого та ігрового майданчику (гойдалки, гірки тощо).
  • Захаращені подвір’я.
Як запобігти цьому виду дитячого травматизму? Дотримуйтесь простих правил:
  • Виховуйте в дитині обачливість і обережність;
  • Регулярно розповідайте про небезпеку від пустощів на балконах, драбинах сходах. Привчіть дитину під час підйому та спуску міцно триматися за поручні;
  • Не дозволяйте дитині залазити на високі дерева та споруди;
  • Інформуйте дитину, про небезпеку каналізаційних люків, підвалів та канав;
  • Під час прогулянки перевіряйте гойдалки та спортивні снаряди на дитячому майданчику перед катанням чи тренуванням, не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках;
  • Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи;
  • Ніколи не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.
Разом з тим батькам не слід забороняти дітям гратися в рухливі ігри, обмежувати їх в спілкуванні та дослідженні навколишнього середовища: все потрібно робити помірковано, дотримуючись правил безпеки.