Germany | Finland | Saint Petersburg | Drive

Ленідов   

Валерій Вікторович  Леонідов — перший директор  КЗШ №68 ( працював з 1986 по 1990 рік) — великий ентузіаст педагогічної справи, життєлюб, оптиміст. Він згуртував вчительський колектив - хоровим співом, високою педагогічною майстерністю, учнівський-спортом та наукою. Це був директор “школи радості”. За фахом математик, за покликанням душі — філолог-романтик. Демократичний стиль керівництва впливав на діяльність кожного працівника закладу дивовижно магічно. Душа співала на робочому місці. І це знаходило відгомін у серцях вихованців. Валерій Вікторович створив міцний фундамент для “Школи розвитку”. Його погляд завжди випромінював любов і добро. Цією аурою добра і нескінченної любові до обраної справи живемо й сьогодні.

 

 


КамликЛюдмила Яківна Камлик – директор школи №68. Особистість багатогранна. Керівник. Організатор. Педагог. Учитель. Методист. Жага експериментаторства , пошук нових методичних прийомів, сучасних форм роботи – ось стиль її керівництва.  Їй притаманна  оптимістична конфронтація між тим, що хочеться, і тим, що є насправді, між романтичною мрією і життєвою прозою. Неординарний керівник, має грунтовні  знання, прекрасно володіє комп‘ютером. Широко застосовуючи сучасні інформаційні технології, впроваджує в діяльність колективу школи нові ефективні форми роботи. З ініціативи Людмили Яківни старшокласники школи  як переможці гри «Аліанте» побували за кордоном – у Німеччині, Австрії, Польщі, Угорщині. Приймали гостей і у себе. Так польські школярі познайомились з нашим містом, школою. Виховання активних громадян, сприяння розвитку міжнародної солідарності молодих людей, підтримка молодіжного обміну та ініціатив,   залучення школярів до суспільно-корисної волонтерської діяльності, підтримка співробітництва з громадськими молодіжними організаціями країн Європи, проведення регіональної гри «Модель ООН»- ось неповний перелік питань, що хвилюють Людину Яківну, становлять зміст її діяльності та ініціатив. «Розширюючи інтелектуальний простір, отримую насолоду. Вчити, не припиняючи вчитися. Мабуть, це дійсно потреба душі, що сповнюється радістю, коли бачу щасливі очі моїх вихованців…», - так пояснює Людмила Яківна витоки свого натхнення. Під її керівництвом учитель відчуває себе окриленим, здатним на творчу працю з дітьми. Тому в школі панує дух співпраці, педагогічного піднесення.