Germany | Finland | Saint Petersburg | Drive

Створення моделі інноваційного навчального закладу «Школа розвитку» через призму науковості

Створення моделі інноваційного навчального закладу  «Школа розвитку» через призму науковості 

 Засобом інноваційного розвитку загальноосвітніх навчальних закладів в Україні є моделювання школи майбутнього. Головна мета шкіл майбутнього – це створення прогресивної освітньої системи з високою якістю освіти, яка б сприяла становленню компетентної особистості.

Інтуїтивний підхід до моделювання таких освітніх систем, який був визначальним до недавнього часу, не відповідає вимогам сучасності, не дає можливості своєчасно регулювати процеси розвитку освіти, що швидко ускладнюються. Підхід до моделювання освітньої системи школи майбутнього має ґрунтуватися на теоретичних і методологічних засадах сучасної педагогічної науки. Це глибоко усвідомлює педагогічний колектив Криворізької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 68, який до розв’язання означеної проблеми підходить з наукових позицій, опираючись на пріоритетні напрями інноваційного розвитку школи, які визначені в Концепції Державної цільової соціальної програми «Школа майбутнього». Це в першу чергу забезпечення прискореного інноваційного розвитку освіти, а також створення умов для розвитку, самоствердження  та реалізації особистості впродовж життя.

Беручи до уваги розроблені Інститутом педагогіки Національної академії педагогічних наук України (у межах реалізації проекту «Рівний доступ до якісної освіти», науковий керівник В.М. Мадзігон) прогностичні інваріантні та варіативні моделі загальноосвітніх навчальних закладів різного типу, педагогічний колектив школи  розробляє і впроваджує власний варіант моделі інноваційного навчального закладу «Школа розвитку».

Розробка моделі «Школа розвитку» базується на структурі інваріантної моделі школи майбутнього, яка була розроблена науковими співробітниками лабораторії педагогічних інновацій Інституту педагогіки НАПН України, і представляє собою варіативну модель, що передбачає наповнення варіативним змістом основних структурних компонентів інваріантної моделі: освітнього, концептуального, управлінського, організаційного, соціального, ресурсного партнерства.

Інваріантна модель школи майбутнього – це шлях до саморозвитку та самореалізації, який підтримує та впроваджує механізм самоорганізації особистості. За такого підходу особистість здобуває та реалізує власну свободу, право на вільний життєвий вибір і бере на себе відповідальність за його здійснення. Варіативні моделі школи майбутнього можуть будуватися на різних педагогічних парадигмах. Криворізька загальноосвітня школа № 68 почала будувати свою власну модель школи майбутнього майже з початку свого заснування (1986р.). Це була одна із перших шкіл у Кривому Розі, педколектив якої сміливо визнав систему розвивального навчання Б.Д.Ельконіна - В.В.Давидова як систему альтернативну традиційній спочатку на рівні початкової ланки освіти (задовго до 2001 року, коли наказом МОН України  розвивальне навчання було визнано таким, що може застосовуватися), а потім і середньої. Багато років підряд творчі ініціативні вчителі початкових класів, математики, української мови цієї школи  (Петренко О.Г., Пашковська Л.М., Хидивова Г.М., Мацко С.В.,Смуток Н.В., Григор’єва Т.М.,  Петричкевич Н.Я., Полєщук І.М.,  Пирог Л.І., Кужева В.В., Непомняща О.В.,) та директор школи Камлик Л.Я., заступник директора з НВР Синичич В.В. здобували додаткову спеціальну освіту в Центрі психології і методики розвивального навчання (м.Харків), яка давала їм право працювати за цією системою. Педагогічна діяльність колективу будувалась на діяльнісному підході психології розвитку особистості, згідно з яким досягався запланований результат – формування фонду знань, умінь і навичок учнів, оволодіння технологією повноцінної навчальної діяльності, яка забезпечувала в першу чергу розвиток теоретичного мислення учнів та певних якостей особистості. В центр уваги став учень як суб’єкт життя, як вільна і духовна особистість, яка має потребу в саморозвитку. Педагогічна діяльність учителів школи була переорієнтована на розвиток внутрішнього світу дитини, на міжособистісне спілкування, діалог, на допомогу в особистісному зростанні. Це була на практиці дія гуманістичної парадигми освіти, яка вражала всіх цілісним відношення до дитини і дитинства як унікального періоду життя людини і визнавала розвиток дитини (фізичний, психологічний, соціальний, духовний) головним завданням школи. Гуманістична парадигма, яка передбачає свободу і творчість як учнів, так і педагогів, надавала можливість колективові школи вести творчий пошук і знаходити власний зміст, методи, засоби виховання і навчання. Так виник задум побудови моделі загальноосвітнього навчального закладу «школа розвитку». Він проектувався як інноваційний заклад освіти, який повинен забезпечувати умови для інтелектуального, когнітивного розвитку учнів на всіх ступенях (початкова, основна, старша школа) і на цій основі сприяти становленню успішної, творчої, інноваційної особистості. Педколектив шукав наукове підґрунтя для своєї моделі, розуміючи, що становлення творчої особистості вимагає оволодіння членами педколективу більш тонкими механізмами, які не стільки зв’язані з предметною діяльністю учнів, із змістом матеріалу, що вивчається, стільки із суб’єктивністю учня як людини, розвиток якої визначається не лише зовнішніми, а й внутрішніми процесами. Колектив шукав шляхи наповнення освітнього простору свого навчального закладу таким чином, щоб кожен учень мав можливість виявляти і розвивати свій людський потенціал. А це перш за все рефлексія,ревізія усталених цінностей, пошук сенсу, апробація нових моделей поведінки та ін. Відчули потребу переходу з індивідуального на особистісний рівень роботи з учнями, коли в полі зору вчителя повинні бути чітко окреслені життєві смисли, особистісна самоорганізація, особистісні функції дитини. Адже змінився погляд на сутність особистості, яка виявлялася в її здатності займати певну позицію. За поглядами С.В.Рубінштейна, особистість – це не набір заданих якостей, а здатність людини «бути особистістю», тобто виявляти своє відношення до світу і самого себе. Почався новий етап в педагогічній діяльності колективу, пов'язаний з особистісними перетвореннями, творенням особистісних смислів, проектуванням особистісного розвитку учня й  власного особистісного буття.

З 2004 року у Криворізькій загальноосвітній школі № 68 уже як експериментальному навчальному закладі обласного рівня було розпочато експериментально-дослідну роботу за інноваційною системою в межах всеукраїнського експерименту за темою «Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів» під науковим керівництвом доцента кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, старшого наукового співробітника Українського науково-методичного Центру практичної психології і соціальної роботи, канд. пед. наук О. В.Киричука. Педколектив долучився до створення нової моделі системи виховної роботи на основі інноваційних психолого-педагогічних технологій, стрижнем яких є психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості з використанням проектувально-діагностичного комплексу «Універсал», що максимально мало оптимізувати процес психосоціального та духовного розвитку особистості учня та педагога. Проектування як психолого-педагогічна система наповнило варіативним змістом багато компонентів інваріантної моделі «Школа розвитку». Окрім інноваційних перетворень у виховній роботі,    вище згадана система та діагностично-проектувальний комп’ютерний  комплекс «Універсал» використовуються для планування діяльності навчального закладу, сприяє вдосконаленню професійної майстерності педагогів, адже кожен член педколективу опанував не лише психолого-педагогічну систему проектування, а й інформаційно-комунікативні технології.

З 1996 року в навчальному закладі впроваджено викладання інтегрованого природничого курсу «Довкілля», який реалізує цілісну соціоприродничу освіту, яка протистоїть сегментації свідомості дітей, вузькопредметності, і сприяє формуванню високих рівнів розуміння знань та інтелекту учнів. Отримавши додаткову спеціальну освіту на викладання інтегрованого курсу в Науково-методичному центрі інтеграції змісту освіти НАПН України, педагоги школи оволоділи педтехнологією «Довкілля», яка сприяє розвитку мислення дітей, мотивації навчання, здоров'я, соціалізації учнів, а також реалізує освіту для сталого розвитку суспільства. Усі це показує, що педагогічні стратегії створення моделі «Школа розвитку» базуються на відношенні до учня як до цілісної особистості, враховують його людську суб’єктивність.

Виходячи з вище сказаного очевидно, що педагогічна діяльність колективу вчителів Криворізької загальноосвітньої школи № 68 ґрунтується зараз на засадах гуманітарної освітньої парадигми, центром якої є не учень, який засвоює готове знання, а людина, яка пізнає істину. При цьому важлива не сама істина, а відношення до неї того, хто пізнає, і того, хто навчає її пізнавати. Відношення між педагогами і учнями вибудовуються на принципах діалогу, співробітництва, полілогу,  співтворчості, взаємної відповідальності за вільний вибір своєї позиції. У вільній суб’єкт-суб’єктній взаємодії учасники педагогічного процесу обмінюються не тільки знаннями, але й особистісними смислами. Смисловий рівень педагогічного процесу ставить в центр уваги індивідуальність, внутрішній світ учня, пізнання світу шляхом обміну духовними цінностями.

Таким чином модель інноваційного навчального закладу «школа розвитку» як варіативна модель інваріантної моделі школи майбутнього вибудовується на концепції розвивального навчання Б.Д.Ельконіна-В.В.Давидова та концепціях особистісно-орієнтованої та особистісно-розвивальної освіти, які звернені до суб’єктивності особистості учня і педагога. Педагогічна діяльність колективу визначається з позицій гуманістичної та гуманітарної освітніх парадигм.

  Головними цінностями «Школи розвитку» як інноваційного навчального закладу є:

  • цілісна, унікальна людська особистість учня та його індивідуальний розвиток як цільовий орієнтир;
  • становлення творчої, успішної, інноваційної особистості на основі забезпечення можливостей  самовизначення і саморозвитку її;
  • cпівавторство учителя й учня в побудові освітнього процесу, що забезпечує обмін досвідом, цінностями;
  • усі види особистісного розвитку учнів.

  Література

  1. Державна національна програма «Освіта»(«Україна ХХІ століття») [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/lows/main.cgi?nred=896-93-%ef
  2. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002р.№ 40-ІV. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/lows/main.cgi?nred=40-15
  3. Концепція Державної цільової програми «Школа майбутнього» на 2007-2010 роки:[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http:www.nbuv/gov.ua/-e-journals/NarOsv/2007-3/07monpsm.htm.
  4. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати/ Василь Григорович Кремень.-К.:Грамота, 2005.-448с.
  5. Остапчук О. Сучасна школа: повернення до педагогічної сутності/Олена Остапчук// Рідна школа.-2011.-№6.-с.8-14.
  6. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності// Директор школи.-2001.№4(148).-с.7-10.
  7. Щекатунова Г. Інноваційний розвиток загальноосвітніх навчальних закладів незалежної України: творення школи майбутнього/ Ганна Щекатунова//Рідна школа.-2011/-№6.-с.21-27.